Page 89 - Андрей Лобода

Колискова

Час працює не на нас, той, хто зміг, давно сказав «пас»,
Люди плескали в долоні, коли він стояв на підлозі
У позі, а потім пішов по дорозі, на три шляхи,
Розлетілись душа, розум і тіло, мені б дуже кортіло
Його побачити знову, почути його мову,
А чому б і ні, це інколи так потрібно мені,
Коли душа у вогні, очі заплющ, і побачиш тоді,
Як Він іде босоніж по воді, лежи тихо, його не окликай,
Баю, баю, баю, бай,
Засинай, засинай, засинай.

Він буде іти від душі до душі, від оселі по стелі,
Буде летіти з птахами, що попрощалися з нами,
Паперовими крилами нам з неба махали,
Коли назавжди у дитинство відлітали,
І ми їх не тримали, бо дуже хотіли
Дорослими стати, у дорослі ігри грати,
Пам’ятаєш, тоді була хвилина як година,
Тепер все навпаки, йде на кола свої, їх не спиняй,
Баю, баю, баю, бай,
Засинай, засинай, засинай.

Смерекові гілки укриють від суму,
Від гуркоту-шуму, що за вікном, його змиє дощем,
І так день за днем, рік за роком, і я навіть не знаю,
Що буде Його наступним кроком,
Хто буде твоїм другом, хто подарує кохання,
Натхнення, я, як завжди, буду з тобою,
Готовий до бою, і якщо буде треба, собою прикрию,
Але це буде завтра, а зараз у ліжко лягай,
Баю, баю, баю, бай.
Засинай, засинай, засинай

89