Page 55 - Андрей Лобода

Осінь

Я чую кроки за спиною – це моя осінь прийшла за мною,
Кольоровою грою скінчилося літо. Відверто кажучи,
Я цьому радію і трохи сумую,
Що залишитися не можу назавжди у ній,
Щоби пихати-дихати свіжістю опалого листя,
Павутинням бажання останні проміння ловити
Та пити нічну прохолоду, захлинаючись,
Дивитись у воду, у воду калюж,
Як у сльози асфальту та неба,
Якому від мене нічого, нічого не треба,
І йти куди-небудь по вулицях міста,
Узяв у супутники дощ, який зникає також,
Як ніч, день, ранок, знову вечір, обіймаючи за плечі,
Дивні речі, мої речі наскрізь мокрі, це не дивно,
Це для мене звичайно, це насправді реально,
Я посміхаюсь і у лабіринти міста віддаляюсь.

Тає над домами, над нами,
Моїх снів жовкле листя тихо серце вкриває,
Зникає, ступає моєю землею,
Осінь прийшла за мною, і я піду з нею.

Зав’яло в’янучих листів останнє дихання, як сподівання
На дещо краще, аніж сірий сніг,
Котрий незабаром їх вкриє, на мене вони схожі,
Я, як вони, помирати не хочу, не вмію, маю надію,
Що все буде краще, аніж сьогодні.
Але умови погодні знов не відпустять у небо
Зі зграєю, що відлітає далеко не назавжди,
До весни, до тепла, мій крихкий мікросвіт

55