Page 51 - Андрей Лобода

Не закинь мене

Якщо ріки якось раптом припинять свій біг,
Якщо влітку замість сонця піде кривавий сніг,
Якщо сонце моє згасне, стане зіркою крижаною,
Я одне тебе благаю – будь в цей час поруч зі мною.
У моїй душі так пусто – чому так, не знаю сам,
Але те, що маю, зграї я ніколи не віддам.
Не віддам їм на забаву те, в що вірив та любив,
Серед полум’я багаття мені вистачить хай сил,
Якщо, руйнуючи закони, небо на землю впаде,
Я благаю одне – не закинь мене.

Не закинь мене, залишись зі мною,
Не закинь мене, я благаю ніч.

Я свій шлях, як і долю свою, обрав сам,
Серед зруйнованих стін та зачинених брам
Я вчився любити, вірити, жити, говорити
Про те, що думав та знав, так час минав.
І кожен мав обирати між вогнем та мечем,
Серед глобальних проблем, заборонених тем,
Моє життя перетворилось на звичайну війну,
Не людей, а звірів я бачив кожен день,
Ніч дає їм сили, коли один супроти десяти,
І тому тебе благаю, будь зі мною поруч ти.

Коли біль пульсує, контролює у мозку
Мої дії, надії руйнуються, коли я відчуваю
Самотності безодню, коли тебе поруч немає,
Я втрачаю віру у гарний кінець цієї казки

51