Page 46 - Андрей Лобода

Як у всіх мені мало

Один, два, три – рахуєш, ти мене не чуєш,
Стіни вкриває крига, як хочеш, щоб було тихо-тихо,

Щоб як у всіх, як треба, та з вікна шмат неба,
Тобі б цього вистачало, мені б було мало-мало.
Замість сонця – ліхтар, замість кисню – кумар,
Пар, я випускаю пар, танцюю серед хмар

У світлі білих фар, головне – щоб все було не мар,
Та відкриваю я вікно, тепер мені вже все одно,
Як у кіно, я – у небо, а ти йдеш на дно.

Луна

Я тепер не він, я не вона,
Я роблю крок з вікна,
Я луна, луна, луна.

46