Page 59 - Андрей Лобода

Яку на них залишить маленький Пікасо
У широких штанях, ще один іржавий цвях
Зайде комусь у долонь, я відчую цей біль
Як свій. Чиясь тінь на стіні
Мені посміхнеться також байдуже, а мені
Не так щоб і дуже цього кортіло. Погано,
Ти мене не пробачила, лише це має значення,
А інше жовкле листя, що уносить вітер,
Щось на склі малюю я, не знаю цих літер.
Їх змиє дощем, я гадав, знав багато,
А вийшло не так, звичайний бардак,
Он воно як. Ти згоден? Ще б пак.
Почекаю часу море та ще малесенький гак.

59