Page 64 - Андрей Лобода

Якщо ти бажаєш, я тобі розповім
Про те, що світ був колись не дуже складним,
І у ньому було навпіл правди та кривди,
Добра та лиха, сліз та сміху.
І все залишилось майже так, як і було,
Просто ми розучились дивитись у вікно,
За яким вітер з хмар будує фортеці,
У яких живуть казкові принци та принцеси,
За яким чаклуни саджають красунь за грати,
А хоробрі лицарі їдуть їх визволяти,
Де мудрі дракони навчають ельфів пісням,
Щоби потім під дубом вони співали їх звірям,
Де у чарівних лісах пасуться одноріги,
І поки буде так, світ буде захищений від криги,
Яка може сховати серце тих, хто є молодим.
Якщо ти забажаєш, я тобі про це розповім.

64