Page 65 - Андрей Лобода

Небокрай

Чув я від діда про дивні рослини,
Ті, що дарують щастя людині,
Переробляють ніч в день, сльози на сміх,
І дарують ще дуже багато втіх.
А щоб їх знайти, треба їхати у Карпати
І на чорній горі їх щільно шукати.
Я їх знайду, це не буде марно,
І буде усім весело, і буде усім гарно.

Я піду до небокраю,
Де би вони не сховались, я їх відшукаю.

І я піду степами широкими,
Лісами темними, річками глибокими,
З собою понесу те, що в мене є,
У самих Карпат зустрінуть мене
Гуцули гостинні і дуже веселі,
Ой буде свято у їхній оселі,
Запалимо ватру до самого неба,
Брате гуцул, я п’ю за тебе.

На Чорну гору трави йшов я збирати,
Хоч до неї від нас не рукою подати.
І як завжди буває, знайшов не те, що шукав,
Але від цього бідніше не став.
Я бачив ті трави на Чорній горі,

65