Page 67 - Андрей Лобода

Бий по очах

Бий по очах, по серцю, струмом по руках,
Коли ніч прийде у місто по рожевих пелюстках,
Я дивитимусь на неї, Боже, як я її хочу!
Але доторкнутися не можу і тому лише шепочу.
Бий по очах, по серцю, струмом по руках,
Я шукав її давно по містах, у віршах, піснях
І гадав, що знайшов, коли на неї подивився,
Та у очах побачив: «Пробач, ти помилився».

Бий по очах, по серцю, струмом по руках,
Я не знаю тебе. Де? Хто? Чому? І як?
Поранив твою душу, цинічно – так, щоб назавжди,
Я тебе зрозумію, тому що цей біль справжній.
І ти б’єш по очах, по серцю, струмом по руках,
І не знаєш, що робити,
Коли у вікно б’ється поранений птах,
І якщо не відкриєш, в ту мить реальність стане сном,
І білий птах водночас стане чорним кажаном.

Бий по очах, по серцю, струмом по руках,
Я візьму цей біль і буду бити їм по собі
У знайомих кабаках.
Це не любов, а пристрасть,
А це, звичайно, набагато гірше,
І кожне «ні» тут ще болючіше та жорстокіше.

67