Page 72 - Андрей Лобода
P. 72
Було погано йому.
Якби знав, що з ним розмовляю востаннє,
Сказав би щось незвичайне,
А вийшло якось по-дурному,
А він просто сказав: «Форест, я хочу додому».
Ось так втрачав друзів у країні сотень доріг,
Я ще чую їх сміх, у снах бачу обличчя,
Не знаю, чому так вийшло,
Що я повернувся з війни, вони ні,
Сиджу у тиші на самоті, дивлюсь на стелі,
Там на білій пустелі сміється ієрогліф
З гілля та вітру, я ніяк до цього не звикну,
Вийду на автобан, і за плечима немов
«Run, Forest, RUN!»
72
