Page 75 - Андрей Лобода

Човгаю

Човгаю на кумарі, я нікому не заважаю,
Мені зараз дуже класно, мене тут ніхто не знає,
Не дивлюсь в людські обличчя, мене це не цікавить,
Ні на що не реагую, бо на кумарі, на приколі
Човгаю куди не знаю. Слух сприймає резонанси
FM-хвилі у «дибільниках» приймальника,
Що на поясі висить, а навколо життя кипить,
Його не зупинити, я не можу, я не хочу,
Хочу чогось попити, беру пляшку, відкриваю,
Та продовжую свій шлях, чому так,
Твоя свідомість не відповість тобі ніяк,
Я цим голову не забиваю,
Бо на кумарі, на приколі зараз човгаю-човгаю.

Човгаю на кумарі я,
Я нікого не чіпаю і куди іду, не знаю.

Cонце світить з висоти, дуже очі мої палить,
Щоб не палити свої очі, назуваю окуляри,
Скло захищає, не пропускає проміння, погляди тих,
Хто іде мені назустріч, я на морозі, я на хвилі,
На кумарі, на приколі. Може, по пиву, може, по Ром-колі?
Може, по тому, може по сьому, все одно не іти додому?
Я човгаю по проспекту, по проспекту я човгаю
І щось дуже тихо про себе зараз я співаю,
Відповідаю на гук і розчиняюсь у юрбі,
Мої кроки все повільніш і повільніш тоді.
Коли пляшка порожнiє, вона летить по просторi,

75