Page 79 - Андрей Лобода

Запоріжжя

Той, хто хоче, той нехай мене чує,
А ще краще – нехай серцем відчую,
Відчиніть, впустіть в нього нашу промову,
Щоби почути це знову і знову.

Це Запоріжжя, це Україна,
А не якась інша країна.

Я ніколи не робив те, чого робити не слід,
Україну не ділив на Захід і на Схід,
На тих, хто живе там, і тих, хто живе тут,
Тому що знав, що це бруд, глухий кут.
Сором’язливі погляди, як далі з цим жити,
Я дивлюсь у очі тих, хто хоче навчитись любити,
Тим, хто поруч зі мною, хто пусте не питає,
Тим, хто, як і я, з дитинства знає.

Це Запоріжжя, це Україна,
А не якась інша країна.

Нам є чим пишатись, Запоріжжю респект,
У нас найдовший у Європі проспект,
Запорізька гребля – будівництво сторіччя,
Коли підкорилась дніпровська хвиля.
Куба острів волі – хто це сказав?
Мабуть, той, хто на Хортиці ніколи не бував,
Але головне – наші люди, які знають одне:
Ми такі, як і ви, ми такі, які є.

Ми Запоріжжя, ми Україна,
А не якась інша країна.

79