Page 80 - Андрей Лобода

Життя продовжується, брате!

Я роблю вдих, з трудом з колін підіймаюсь на ноги,
На обличчі лише попіл вчорашньої перемоги,
Біль застилає сонячне проміння,
Це сумний, скрутний час – час збирати каміння.
Коли спати вже запізно, а прокидатися ще рано,
Коли відкриється несподівано моя стара рана,
І у час, коли зроблять те, чого я так не хочу,
Я зроблю крок вперед та прошепочу.

Немає часу сумувати – життя продовжується, брате,
В безсиллі руки опускати – життя продовжується, брате,
Тобі не треба забувати, життя продовжується, брате,
Життя продовжується, брате, ще буде час перемагати,
Я клянусь, я здіймусь, я навіть з попелу відтворюсь,
Ти лише тільки повір, я коли треба повернусь.

Любов, війна – виграє той, хто не питає: «How much?»
Той, хто під ударами долі не впадає у розпач,
Той, хто знайде сили, той і переможе,
Той, хто все це зможе, той, хто все це зможе,
Той, хто хоче – шукає можливість,
Хто не хоче – шукає причину,
Я хочу почути тут хоч одну живу людину,
Яка скаже: якщо ми разом, то нас не зламати,
Бо так має бути, життя продовжується, брате.

80