Page 4 - Андрей Лобода

Передмова

Коли я іноді запитую себе, які головні враження у мене за-
лишив Андрій Лобода, то відповідь одразу ж готова: вели-
кий, галасливий добряк з винятковою пам’яттю.
Він пам’ятав все: тексти й акорди всіх почутих ним пісень,
всіх акторів, що знімалися навіть у другорядних ролях у
всіх фільмах, що він дивився, героїв книг і навіть всіх своїх
знайомих, з якими він стикався, дякуючи примхам долі, за
все життя. Тому в голові у Андрія було джерело запамороч-
ливо смішних або навпаки, дуже сумних історій з реального
життя, нехай навіть деякі й були придумані або трохи пе-
ребільшені.

Він співав стільки пісень, надаючи їм свій характер, свій
тембр і своє життя, що багато хто думав, що всі вони - його.
Але, як виявилося, його пісень і віршів назбиралося близько
трьох з половиною сотень.

І майже всі вони тут.

Я знаю, що є якісь релікти, які не потрапили в цю збірку, але
особливо й не турбуюся про це, пояснюючи все питаннями
літературної долі: то й не потрібно було.

Кажучи про творчість Андрія, я не можу бути неупередже-
ним. І я, і вся моя сім’я, і мої друзі постійно говоримо його
рядками. Тому що у нього на всі випадки життя є рядки.

Але так було не завжди.

Для мене світ віршів для пісень Андрія відкрився досить піз-
но. На одному з перших сольних концертів групи «Спідвей»
у центральному міському концертному залі, після години з
гаком пафосних реперських «тєлєг», Андрій раптом вийшов
на сцену сам з гітарою.

Сів на стілець і заспівав пісню «Вовк і Ворон».

4