Page 13 - Андрей Лобода

Маски

Кожного дня я виходжу із дому та прямую по місту
Куди не знаю, і коли зустрічаю тих, хто йде мені назустріч,
Я дивлюсь їм у обличчя, я розв’язую задачу,
Справжнє обличчя чи маску я перед собою бачу.

Я дивлюсь просто так, мені просто цікаво
Дивитись ліворуч-праворуч, це, мовби, як драма.
Кожного турбують проблеми, про котрі я не знаю.
Я цього не хочу, я у них не вникаю, я спостерігаю
За мімікою, поглядом, рухами рук, я майже чую стук
Кожного серця, він гармонує з вуличним ритмом,
Лише тобі ледь чутним бітом цього міста.
Не завжди рідного, любимого, але від цього не ворожого,
Просто не завжди знайомого, але як крапля чогось нового.

13